|
27 травня 2013 року, після семи з
лишком місяців ув’язнення у психіатричних закладах м. Луцька, вийшов на
свободу, згідно рішення Ново волинського міського суду, Василь Мартинюк. Це
було б неможливим без всестороньої та безумовної підтримки всеукраїнського
сайту «Майдан» і Наталки Зубар. Нововолинських інтернет-сайтів nvip.com.ua та read.ucoz.ua
Без дружини В.Мартинюка, Галини Ковальчук, адвокатів, працівників
Нововолинської міської прокуратури у її оновленому складі, друзів та соратників,
бійців, одним словом. Ну, ось, скажете ви: Нововолинський суд запроторив
бідолаху у психушку, а тепер сам і визволив його звідти. Та й то на поруки
дружини. І будете, частково, праві. Не все так просто в нинішній Україні,
дорогі мої співвітчизники. Швидко казка твориться слідчими у міліцейських
кабінетах та суддями в судах, для проведення примусової психіатричної
експертизи по доказу психічної неадекватності будь-кого із нас, та не швидко
справа робиться для подальшого нашого звільнення звідти. Часом, на це потрібні
роки… Опанувавши «Закон України про психіатричну допомогу в Україні», я з
подивом відзначив: а чи не у сталінській редакції дожив він до самостійницьких
часів? Бо запхати у психлікарню із його допомогою можна будь-кого, та за
будь-що. Варто на співбесіді, як зі свідком, чи на допиті, як з підозрюваним,
слідчому прокуратури чи міліції показатися, що поведінка останніх є неадекватною і відразу правила гри
змінюються кардинальним чином. (Розділ ІІ, ст.ст. 13, 14 названого
«Закону») Згідно ст.16 госпіталізація до
психіатричного закладу в примусовому порядку здійснюється на 24 години. Після
доби, або й раніше, перебування у психлікарні, пацієнта везуть до суду, теж не
добровільно. На підставі заключення консиліуму лікарів-фахівців, суд, як
правило задовольняє позов. І навіть здорова людина може залишитися там на
невизначений термін. Коротше, до повного чи часткового одужання. Через кожні 6
місяці перебування, представник лікарні повинен направляти до суду заяву про
продовження примусової госпіталізації, яка майже автоматично задовольняється.
Ну, про висновок комісії у психлікарні і говорити зайве – він буде. Через кожні
три місяці ви маєте право писати до суду листи про своє помилування. Які, як
правило, викидатимуться на смітник. Я думаю, вам не потрібно пояснювати, що
після примусової госпіталізації і лікування, відповідно, буде силовим.
Шкода, тільки, що скоробагатьки, котрі надбали
свої маєтки, ніби на голому місці – на асфальті чи на клумбі під своїми
владними кабінетами, туди практично не потрапляють. Хоча, багато хто із них,
по-справжньому є психічно хворими людьми. Зажерливістю, злодійкуватістю,
підлістю, нахабством, цинізмом, беззаконням, функціональною неграмотністю, паталогічною
брехливістю, непомірними бажанням влади та багатства, мстивістю, рейдерством,
відсутністю патріотизму і духовності. Спитайте у будь-якого психіатра і він
відповість вам, що всі ці фобії є психічними захворюваннями та успішно
лікуються справжніми, а не приручено-кишеньковими псевдофахівцями. Крапка. Ні.
Не крапка і не кома. Три крапки… Все тільки розпочинається. (Фото із зали суду,
після звільнення В.Мартинюка «Ухвалою» суду та зняття «браслетів», куди його
конвоювали три міліціянти із обласної психлікарні, дружини Г.Ковальчук і їхніх
товаришів, додаю)
28. 05. 2013 року
Голова ГО «Україна + Польща» А . Бідзюра,
журналіст. Нововолинськ, Волинь
|
