Це питання не давало мені спокою із самого початку. Тим більше, що офіційних повідомлень від місцевої влади за підписом міського голови чи когось із його заступників про цю без сумніву, екологічну катастрофу місцевого масштабу, як не дивно, не було. Принаймні, мені читати не доводилося. Так, одні здогадки і нічим не підтверджені гіпотези у провладних ЗМІ. Видається, що й міська прокуратура не повинна була б стояти осторонь, хай навіть заяв чи звернень від громадян міста і не надходило. Та й міліція, на мій хлопський розум, повинна була б все ж таки відкрити кримінальне провадження за фактом масової загибелі риби у комунальному озері, що знаходиться на балансі однієї зі структурних одиниць міськради. Окрім того, я належу до того типу людей, що хай навіть і через 20 років, але мушу повернутись до незрозумілих питань без відповідей.

Сталося це 25.06.2013 року.  А вже 3 липня, після того, як мешканцями Ново волинська та селянами прилеглих сіл, дохла риба була остаточно і до останнього хвоста з’їджена, (а та, яку не подужали зжерти, засушена під пиво і на продаж) на засіданні ТЕБ та НС виконкому Нововолинської міскради, заборона на купання у водоймі була знята. Отож, подумалось, потрібно було б мати хоча б декілька офіційних відповідей від компетентних відомств. Які у силу покладених на них державою Україна фахових спецобов’язків, змогли  прояснити хоча б щось. Згідно «Закону України про доступ до публічної інформації». Бо, від місцевих держслужбовців міського самоврядування, за всі ці роки не рахуючи деяких рідкісних, схожих на диво випадків, я так нічого і не отримував. Окрім відписок і погроз. Написав заяву у  ДСЕС, відому мешканцям міста під колишньою назвою «Санепідемстанція» та міське Управління ветеринарної медицини. Від першої, на диво швидко, отримав офіційну відповідь на гербовому бланку. Де причиною масового замору риби припускається застій води і як наслідок – задуха риби через знижений у ній рівень розчиненого кисню. Одночасно повідомлялося, що бактеріологічні показники в нормі. Від ветеринарних медиків відповіді, поки-що, нема. По телефону мені було повідомлено, що я її отримаю у визначені законами України терміни. Очевидно, через 30 календарних днів. Хоча, напрацювання мабуть, та й самі результати досліджень мертвої риби, у них є. Принаймні, мають бути. То й із відповіддю, логічно припустити, можна було б не затягувати. Проте, не забуваймо, що ми живемо в Україні. З точки зору законодавства ветлікарі, праві.

Проте, залишається іще купа незрозумілих питань. Ну, хоча б, чому так швидко дозволили купатись? Наскільки мені відомо, риба, котра загинула із тих чи інших причин, в т.ч. і у результаті задухи, спливає на поверхню води не вся. Частина падла, тобто здохлої риби, у якої, з тих чи інших причин, пошкодився плавальний міхур, опускається на дно і там повільно гниє. Раки, які є санітарами водойм і мали б поїдати мертвечину, теж кажуть, здохли і теж розкладаються. Якщо так, то комунальне озеро на м-ні Шахтарський у м. Нововолинську на Волині, є бактеріологічною бомбою уповільненої дії. Наслідків від якої, можна очікувати вже незабаром. Можливо, у середині серпня. Проте, все це тільки припущення.

24.07.2013 року