Ознайомившись із «Законом про
психіатричну допомогу в Україні», я зауважив те, на що й очікував: згідно, як
вбачається, збереженої законодавцями його сталінської редакції, у «психушку» легко
можна запроторити будь-кого – і мене, і вас. Було б бажання влади і відповідне
рішення суду. Чого-чого, а цього очевидно, вистачає, як і у совєцькі часи. Я,
якщо відверто, то давно вже очікував звільнення Василя Мартинюка зі Луцької
психіатричної лікарні № 1. Проте, і головний лікар Черниш, і лікуючий Воробей,
схоже іншої думки. Мені випадково потрапила на очі фотографія В.Мартинюка після
його піврічного перебування у цьому лікувальному закладі. Ну, скажу я вам… А ще після повідомлення по моїх каналах, що
11 квітня, у палаті № 7 помер 48-річний пацієнт Василь Юшук. Потім, у тій же палаті 14 квітня 2013 року,
розпрощався із життям Володимир Дроган, 64 роки. Мені у голову, природно, прийшла нормальна,
із точки зору української, і не тільки, психіатричної науки думка: а хто
наступний? Чи не Василь Мартинюк?
Запросто, якщо судити зі його зовнішнього вигляду, хоча я й не ескулап-психіатр.
Схоже, там його успішно та цілеспрямовано, доводять до «гробового ящика».
«Накажуть довго жити», «дасть дуба»,
«ляпнеться догори дригом», «склеїть ласти» (копита), «відкине лижі»… Як
панству, а ще лікуючому та головному лікарям обласної психлікарні № 1, завгодно
буде. Фотокопії додаю.
16.04.2013 року
Анатолій Бідзюра, голова
ГО «Україна + Польща», журналіст. Нововолинськ, Волинь
|