Після місцевого вибору-2010, Нововолинська ТВК результатів тих кандидатів в депутати, що програли, не оприлюднила. Не оголосили, також, підсумків голосування попартійно – хто скільки набрав. Такого ще не бувало.

До бруду, під час волевиявлення нововолинської громади тепер додалася ще і непрозорість. Як на мене, члени комісії чогось остерігалися. Але я не про те.

А про величезну недовіру виборців до місцевої влади. Я неодноразово писав про вибори міського голови та чи має він моральне право називати себе всенародно обраним з огляду на загальну кількість виборців міста, мінус реально набрані ним їхні голоси. Різниця вражаюча. Не отримано, навіть, третини. Однак, «Закон України про вибори в Україні» вважає це нормою.

Неетично, на мою думку, називати прізвища нововоспечених депутатів та номери дільниць на яких вони «спеклись». Хоча, якщо щиро, вони сирі, мов тісто печене на сонці. Наприклад, на одній з виборчих дільниць із загального числа виборців 1998, голосувати прийшло всього 1171. А за людину, яка стала там депутатом міськради, проголосувало  379 виборців, що складає заледве 32,3%  від числа тих, хто вирішив таки прийти, або 18,9% від загальної кількості, що мають право голосу.

На іншій  дільниці перемогу, теж таким самим дригом, здобула одна з кандидаток набравши 292 голоси із 1036. В той час, як загальна кількість виборців на ній – 2270. Смішно? То посміймося з себе. Бо це ми з вами обрали центральний законодавчий орган (ВРУ), що приймає недолугі закони «під себе». В ньому, як вбачається, 36 українців з 450-ти наявних, яких ми тримаємо на карку. Хто винен? Та ми ж самі.

Ще гірші справи у «списочників». Щоб не шокувати читачів, свою методику і результати підрахунку засекречу, як у ТВК.

Підсумовуючи вищенаведене, скажу:

а) Всенародно обраними міських депутатів, навіть з великим натягом, назвати не можна.

б) Про якісь повноваження, нібито делеговані їм нововолинською громадою (насправді ж, ані «Закон про вибори в Україні», ні «Закон про місцеве самоврядування» і Конституція України їх не передбачають), говорити не приходиться.

в) Враховуючи, що багато депутатів мають власний бізнес і  відкрито демонструють свою лояльність, особисту відданість та готовність співпрацювати із стародавніми (цебто, з КПСС-КГБ), добре замаскованими небожителями міськради, громаді вони служити не будуть.

г) Процес навчання новачків, як треба ігнорувати інтереси громади не забуваючи себе, піде швидко - в депутатський корпус пройшло немало таких, що протирають сідницями штани на сесійних лавах вже не одну каденцію. Отож, курс – золоте теля.  

Таким чином, питання «приватизації»  комунальної власності і землі, найімовірніше, будуть внесені в порядок денний вже найближчої сесії. І відразу стане відомо, хто прибув у міський мікросеймик працювати на благо громади, а хто бити байдики і розкрадати її майно за старими схемами. Без конкурсів та аукціонів, за фальшивими оцінками експертів, на підставних осіб, за пів-дарма, а то і задарма.

То як, бажаєте красти, панове депутати? Дай вам Боже…, а мені здоров’я.

23.11.2010 р.                 Анатолій Бідзюра, журналіст. Нововолинськ