В Нововолинску продовжує зникати тоталітарна символіка. Днями, перед 9-м травня, замалювали серпа і молота на панно біля кафе «Лаванда». (див фото) Колишні комсомольські і партійні функціонери були дуже незадоволені.

                   Чого-чого, а символів неіснуючої держави в місті вистачає. Вони надихають неокомуністів на нові «перемоги, подвиги і звершення».

А як щодо законності таких дій? Що з цього приводу каже Конституція Української Держави? Відомо, що Президент так і не підписав Закону про використання червоних прапорів у день закінчення 2-ї Світової. Правда, в Ново волинську їх вистачало і без цього. Ностальгія за партійним минулим, доносами, репресіями, червоним терором, ковбасою по 2-20 руб., демонстраціями і колгоспами вивели на майдан тисячі зо дві людей. (див. фото) Літніх, в основному.

Дехто прийшов сьорбнути окаянної, дехто пива. Цього добра у алкогольно-шашличному Парку, (хе-хе) культури і відпочинку, як завжди не бракувало. А як щодо порушення Закону України «Про громадський порядок в Україні», пане міський голово В. Сапожнікове? Та і на сесіях міськради, неодноразово, здається, приймались відповідні документи про заборону тютюнопаління та вживання спиртних напоїв у громадських місцях, яким є отой злощасний Парк. А ось Закон України «Про захист суспільної моралі в Україні» за ці самі провини вже передбачає покарання… Навіщо споюєте людей Вікторе Борисовичу? Навмисне, чи не знаєте про це? Сумнівно.

Так ось. Використання імперської символіки є порушенням ст.20 Конституції України. Однозначно. Окрім цього, було порушено іще цілу низку статей того ж Документа, яких я свідомо не наводжу. Це регулюється законами, які приймаються не менше, аніж двома третинами голосів – 300. Крапка.

Що стосується тоталітарних символів, котрі збереглись ще з радянських часів, і які потихеньку почали зникати, то притягнути до відповідальності когось за це, а тим більше порушити кримінальну справу, нереально з точки зору права. Як з огляду на низку міжнародних документів, що були прийняті світовим співтовариством, котрі засуджують радянський і нацистський авторитаризм, так і на вітчизняне законодавство та Конституцію України. Окрім цього, іще є два Укази Президента про знищення тоталітарних символів, рішення сесій Литовежської сільради та Іваничівської райради. Завжди можна послатися на це, тим більше, що рішень цих ніхто не відміняв. І не відмінить ніколи. Та і самі символи не охороняються ані ЮНЕСКО, ані Державою. Нічого там охороняти.

         Дивлячись на георгіївські стрічки (а це елемент прикрас ще царських Георгіївських хрестів, мій дід мав їх три), які пришпилили  на лацкани маринарок посадовці міськради, хотілося б знати, який внесок у перемогу зробили їхні батьки і діди, інші члени родин. Поділіться спогадами.  Чекаю з нетерпінням.

Анатолій Бідзюра, українець

09 травня 2011 р.