|
Газета «НОВОВОЛИНСЬК» вже повідомляла про обшук
проведений Нововолинською міліцією та СБУ в книгарні «Кобзар», результатом
якого стала конфіскація книг «Удар русских богов» В.Істархова та «Моя боротьба»
(Майн Кампф) А.Гітлера.
Як стало відомо,
окрім них, до списку забороненої в Україні літератури увійшли, також, «Тайная
история Украины» О. Широкорада, «Жизнь. История. Данность.» В.Путятіна, «Накануне империи» В.Коровіна,
«Независимая Украина. Крах проекта» М.Калашнікова та деякі інші. Обшуки та вилучення літератури пройшли і у книгарнях
Володимира-Волинського. Правоохоронці, схоже, виконуючи чиєсь замовлення і
посилаючись на, нібито, заборонені Національною експертною комісією з питань
захисту суспільної моралі книги та на статті Кримінального і
Адміністративно-процесуального кодексів, потрусили книжкові гуртівні ще в
деяких містах Західної України. Про цю комісію, до речі, я почув вперше.
Наскільки
законними з точки зору права є всі ці
конфіскації? Та і сама Нацкомісія теж. Мотиваціями для здійснення вилучень, що
проводились із використанням свідків, складанням офіційних протоколів
посадовими особами в присутності понятих та продавчинь були «образа нації та
особи», «образа єврейської нації», «підрив авторитету України», «розпалювання
ворожнечі та ненависті щодо євреїв», «пропагування війни». (газета «Експрес»
від 24.02. 2011 р., Вікторія Зилінська, публікація «Заборонене чтиво», інтерв’ю
Олексія Гоманюка – ст. помічника прокурора Волинської області з питань захисту
прав і свобод неповнолітніх). Про саму Комісію дещо пізніше.
А що відносно цього говорить Конституція України,
яка як відомо, має норму прямої дії, тобто гарантує своїм громадянам звернення
до суду для захисту їхніх конституційних прав і свобод, безпосередньо на
підставі її змісту? (Ст. 8) І яка є однією з найкращих у світі.
Ст. 15 : «Суспільне життя в Україні ґрунтується на
засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна
ідеологія не може визнаватися державою, як обов’язкова. Цензура заборонена». А
якщо так, то вищеназвана комісія, схоже, зробила спробу відновити комуністичну
ідеологію і цензуру, не маючи на це жодних конституційних підстав. В ст.34
Конституції говориться: «Кожному гарантується право на свободу думки і слова ,
на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право збирати,
зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово, або в інший
спосіб, на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом…» Законом! І більше нічим, ані списками
забороненої літератури, ані висновками всіляких експертних комісій. Тобто,
перелік заборонених книг повинен передбачатись законами Держави. Але в цьому випадку
такі закони вступлять у протиріччя зі ст. 15 і 34 Конституції України та низкою
міжнародних Угод, Хартій і Меморандумів підписаних Державою Україна. Бо згідно
ст.36, іншодумство не карається.
Конституція України дозволяє мені читати твори
Мао-Цзедуна, А.Піночета, В.Лєніна, А.Гітлера. Пол-Пота чи Й.Сталіна… І мало
того, розповсюджувати їх будь яким, доступним мені, способом. Хтось з
працівників прокуратури чи СБУ, не згоден зі мною? Хай конституційно доведе
протилежне.
Прочитавши їх, я не стану фашистом, комуністом, расистом
чи атисемітом. Ними стають і не читавши
праць названих авторів. А вирішувати щось комусь, за мене, дозволити не можу і
не хочу, тому що Основний Закон моєї Держави мені це не забороняє. До теми
кажучи, мою націю і мову ображають та паплюжать щоденно, проте на рідній моїй
землі, цього чомусь ніхто «не помічає». Хочете, доведу сказане на підставі
документів, у конституційний і цілком законний спосіб?
Продукції,
що пропагує садизм, жорстокість, насилля, сексуальні збочення, розтління
неповнолітніх чи щось подібне, на відміну від деяких телеканалів і книжкових
лавок, за що передбачена адміністративна чи кримінальна відповідальність, я не
поширюю. Вибухівка, зброя, наркотики мені теж ні до чого. Я дію дозволеними
Конституцією і законами способами. Так що підкинувши все це, мені, дідові та
інваліду, нічого окрім сорому і «слави» в зарубіжних ЗМІ та Інтернеті, місцева влада не матиме.
Ідіоту зрозуміло, що перелік «заборонених» книг
дозволить владі іще більше «прищучити» іншодумців та політичних противників.
Тепер їм можна буде підкинути ще і «заборонену» літературу.
Національна експертна комісія з питань захисту
суспільної моралі була створена відповідно до Закону України «Про захист
суспільної моралі», Положення про яку було затверджене постановою Кабміну 17
листопада 2004 р. Фінансується з держбюджету. В межах своєї компетенції має
право на:
- проведення експертизи продукції, видовищних
заходів сексуального чи еротичного характеру та продукції, що містить елементи
або пропаганду культу насильства, жорстокості, порнографії;
- аналіз процесів і тенденцій, що відбуваються у
сфері захисту суспільної моралі, розроблення для органів державної і місцевої
влади рекомендацій з їх правового врегулювання;
- контроль за дотриманням законодавства у сфері
захисту суспільної моралі;
- участь у розробці міжнародних договорів України з питань захисту суспільної моралі; (Як бачите, «контроль, участь, експертиза,
аналіз» - і ніяких конфіскацій)
Окрім цього, її діяльність повинна спрямовуватись
на піднесення культури та духовності українського народу і всіх
національностей, що проживають в Україні, утвердження здорового способу життя,
моральності, виховання майбутніх поколінь на основі традиційних духовних і
культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність обов’язок і совість.
Далі перераховувати не буду.
А чи зробила щось Комісія із задекларованого нею в
останньому абзаці? Якщо ні, то її діяльність зводиться до банального
цензурування і переслідування іншодумців з метою політичної розправи. Це ми вже
неодноразово проходили.
Мій знайомий Вальтер фон Гольдман з Німеччини, у
розмовах зі мною щоразу ображався, чому радянські люди називали німців
фашистами? У гітлерівській Німеччині це слово не використовувалось. «Fascismo»
(італ.) - пучок, в’язанка, течія - вперше застосував італійський диктатор
Беніто Муссоліні. До речі, Вальтер у гренадерській роті Вермахту воював
кулеметником, аж до полону у січні 1945-го.
І можливо, саме він зі свого MG-42 у Карпатах,
вбив мого дядька Бідзюру Платона.
Тепер
про «Закон України про захист суспільної моралі». Згідно якого заборонено:
продукцію порногографічного і еротичного характеру, з елементами насильства і
жорстокості, пропаганду війни, національної та релігійної ворожнечі, насильної
зміни конституційного ладу та територіальної цілісності України, пропаганду
фашизму та неофашизму, неповагу, бузувірство, блюзнірство до національних і
релігійних святинь, приниження особистості шляхом знущання над фізичними
вадами, а також душевнохворими і літніми людьми, невігластво, неповагу до
батьків, пропаганду наркоманії, токсикоманії, алкоголізму, тютюнопаління та
шкідливих звичок. (Стаття 2, «Загальні положення»).
Ви знаєте, прочитавши це, я подумав, що Комісія по
захисту моралі, а заодно і прокуратура, міліція, СБУ, органи місцевої влади
мають величезні проблеми із вищенаведеною статтею Закону, і як наслідок, із
Кримінальним Кодексом України. Кожен громадянин може подати в суд на ці
відомства, через ігнорування вказаного
Закону. А ще тому, що силові структури та
влада порушили безліч пунктів розділу ІІ Конституції України, «Права,
свободи та обов’язки людини і
громадянина». Порушень так багато, що витлумачити їх у газетній публікації не
вбачається можливим. Одним словом, конфісковувати видання не мали права, бо
пропаганди фашизму, насильства, зміни конституційного ладу в Україні, там не
відслідковується. А згідно п. 22 Конституції, права громадян не є вичерпними і
звужувати та скасовувати їх, заборонено. Окрім цього, дії силовиків є
незаконними і з точки зору міжнародних правових документів підписаних державою
Україна у різні роки.
На їхньому місці, я тихенько повернув би
конфісковані книжки власникам книгарень, від біди подалі. Тому, що Конституція України забороняє виконувати явно
злочинні розпорядження влади. (Ст. 60, Розділ ІІ) Місцева влада теж відбулась мовчанкою, хоча
втрутитись зобов’язана була.
Вилучати літературу без рішення суду і відповідно,
без письмового ордера наглядових правоохоронних структур, підписаного
прокурором міста, а тільки з їх усного наказу, на мою думку, явні перегини зразка початку сталінських
репресій в 1937 р.
І наостанок. Ст.68 Конституції України: «Кожен
зобов’язаний неухильно дотримуватися Конституції України і Законів України, не
посягати на права, свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не
звільняє від відповідальності». Крапка.
На основі наведеного, прошу прокурора міста пана
О.М. Сліпчука, згідно Конституції і законів України, підтвердити чи спростувати
законність дій правоохоронців в книгарні «Кобзар» 15 лютого 2011 р.
Письмову відповідь, згідно Закону України «Про
заяви і звернення громадян», у терміни передбачені ним, прошу надіслати в редакцію газети «Нововолинськ», або на відому Вам, мою домашню адресу.
Завчасно дякую за правдиве і щире тлумачення Конституції і законів України.
25. 03. 2011 р Анатолій
Бідзюра
Журналіст
газети «НОВОВОЛИНСЬК»
Член
ГО «Волинська Правозахисна Група»
|
