А ще був штучно організований голод у 1921 р. А також у 1946-47 роках, після 2-ї Світової війни. «Визволителі» показали, хто в Україні господар. Тоді теж вмерли від голоду мільйони українців – еліта нації, порожнє місце якої зайняли брехелітарії, нащадки котрих керують нами сьогодні.

На початку незалежності вони кричали: «Голодоморів не було! Був неврожай. Генерал Муравйов і звірства ЧК – вигадки ворогів. Репресії та концтабори в Сибірі – підступна пропаганда загниваючого капіталізму!».

Він ніяк не догниє, а вашої імперії давно нема і не буде більше ніколи – плата за зруйновані церкви, закатованих в НКВД священників, спустошені душі, мат, зло, крадіжки, алкоголь, цинізм, збочення, тюрми переповнені іншодумаючими та патріотами, реквізиції, гвалт і грабунки…

Історія ця, навіть у де-юре незалежній Україні, продовжується. Проте, розвитку мати не буде: це гарантований Господом широкий шлях до вічних мук пекла.

Кожного року, 26 листопада, жахаючи нащадків колоніальних мучителів, Україна запалює мільйони свічок пам’яті за своїми вбитими комуністичним геноцидом матерями, батьками, братами і сестрами, єдинокровними співвітчизниками – українцями і не українцями, людьми, які не дожили, не долюбили, за померлими дітьми, особливу нестачу яких ми відчуваємо нині.

На фотокопії з книги «Колективізація і голод на Україні 1929-1933», Київ, «Наукова думка», 1993 р. (яку ви тепер вдень зі свічкою не знайдете бо наклад її всього 3 тис. екз. та й ті вже, мабуть, знищені) наведено протокол Брацлавської РайКК-РСІ на Вінниччині про зловживання владою під час заготівлі хліба в с. Остапківці, в 1932 р.,  уповноваженим РПК тов. Зуєвим.  (Це рідне село моєї мами, в дівоцтві Брус Марії Сидорівни, етнічної українки і козачки).

У ньому наведено прізвища членів «трійки» - Незнамов (голова), Таберт (член президії), Марущак (зав. РБС), такий собі москальсько-жидівсько-хохляцький симбіоз по геноциду українського населення, що жило у селах поблизу Брацлава і Немирова. А на світлині з тих років біля одного з возів, що привезли здавати хліб, у кожусі стоїть мій дід – Брус Сидір Хомович, кавалер Георгіївських хрестів за хоробрість у 1-шу Світову, батько сімох дітей. Котрі почали голодувати після «перекручування лінії партії та зловживання владою» під час грабунку зерна у селян, 10% якого отримував тов. Зуєв та його посіпаки. До яких відносився і Ларіон Шевчук на прізвисько «Курка», голова комнезаму (комітет незаможних селян) с. Остапківці, руйнівник храмів, «стукач» і садист, гультяй, ледащо, п’яниця. Член ВКП(б)У.

Як мислите, сувора догана по партійній лінії «товаріщу» Зуєву могла компенсувати відібране зерно чи зупинити початок голоду в селі? І я так думаю.

Я віднайшов документи, зокрема акт перевірки колгоспу в с. Остапківці інспектором КК-РСІ Ткаченком та зав. агітмасовим відділом газети «Шлях Ілліча» Мілявським, який повністю підтверджує злочини Зуєва і привідкриває нові, цитую згідно оригіналу: «В ході хлібозаготівель тов. Зуєвим були допущені грубі помилки – а) грубе відношення до гр. Павленка Прокопа (мій близький родич, потім зник – А.Б.), б) незаконне стягнення збіжжя з селян, що повністю виконали свої зобов’язня – у гр. Семененка і Нагайчука…» У скарзі селян до ВУЦВКу в січні 1932 р. сказано, що бригада (продзагін) брутально поводилася з колгоспниками, привласнювала майно та продовольство. На тов. Зуєва у міліції була заведена справа, правда, про кримінал не сказано ані слова, як і те, чим вона закінчилась, а яке покарання було застосовано, знаємо з протоколу Брацлавської РайКК від 28 березня 1932 р. – сувора догана.

До чогось подібного ми підходимо і нині. Проте, все залежить тільки від нас.  Просімо Бога – і дастся нам. Не біймося – і житимемо. Все буде добре.

26.11. 2011 р.

Анатолій Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща,  м.Нововолинськ