«ВІДКАТИ» І ВСЯКА ВСЯЧИНА

         Коли я запитав у держслужбовця міськради, який, безумовно, є особою публічною, як сприйняли чиновники органів місцевого самоврядування м. Ново волинська звістку про викриття «відкатників», котрі за завищеними у декілька разів цінами, за кошти держбюджету, купували у приватних підприємців-посередників продукти харчування для дітей, хворих та калік, то отримав дещо несподівану відповідь.

У підсвідомості, чесно кажучи, саме на таку я і сподівався. Цитую дослівно: «Нормально сприйняли. А що тут такого?» Звичайно, розкрадання бюджетних коштів, схоже, є справою доблесті і геройства для деяких владних бюрократів шахтарського міста, і тиснути на совість та любов до ближнього свого, за відсутності віри в Бога, при нульовій  духовності та, без наявності наймінімальнішого виховання в націоналістичному дусі – справа марна. Мама і тато не навчили, а самому думати не хочеться. Я розумію, що нинішніх працівників міськради цілком влаштовують сьогоднішні їхні керівники з «вічним» мером на чолі. Служити – звикли, кланятись – теж, вимоги до держслужбовців, які є в країнах вільного світу – відсутні. За Присягу-не питають.

         А там, дивись і пенсіон держслужбовця, з пільговими 90%, від основного заробітку, вигулькне з-за горизонту, розміру немалого. Та й, за добру службу, покірність і за міцне тримання язика за зубами, «папа» дадуть ще попрацювати декілька літ і зим – бо нову кадру приручати потрібно, а ця- давня та надійна. І невідомо, що втелющить собі в голову, голова новий. А може він націоналіст, чи увірувавши в Бога, чесним виявиться. То й зрозуміє, що з довгограючою командою старпера, яка сперла уже все, що могла, йому не по дорозі –  часи не ті. Так і розжене, ік свиням собачим, стару гвардію, яка у всі часи хотіла двох речей: грошей і влади. Ось і аяяйкають, у стінах міської ради чиновники, очікуючи неприємних для самих себе покірних, ніби телята, що більше й робити нічого не вміють, окрім як, служити і повзати, грядущих та невідворотних змін.

На моє зауваження, що я всерйоз розмірковую над можливим своїм балотуванням в кандидати на міського голову, почув, з дещо істеричними нотками в голосі, від наймита громади: «Ви не пройдете!! Вас ніхто і ніколи не обере!» Але я знаю, що шанси мої потрапити на найвищу посаду, в майже приватизований нинішньою владою «сірий дім», не менші, а то й набагато більші, аніж у багатьох.

         Я не вкраду, не збрешу і не злякаюсь  нікого, окрім Бога, бо є православним християнином. Не ображу незаслужено, не звільню за правду і критику, бо є українським націоналістом. Мені не потрібне майно територіальної громади, її земля і гроші. Я спробую з допомогою правоохоронців повернути вкрадені у різні роки комунальні споруди і земельні ділянки тим, кому вони насправді належали – моєму народу, зневіреному і розчарованому, убогому духом і боязкому. Чи хоча б, змушу заплатити їхню справжню вартість у міську касу.

         Та, і як започаткувати щорічний  етнофестиваль, як в Ковелі, Володимирі та Луцьку, укріплюючи українськість в зрусифікованому місті,  подумати потрібно було б теж. Розпочати посилене фінансування Будинку Культури, з метою відродження духовності,  українського слова і пісні, що нині додихають в нашому місті. Освіта та безоплатна медицина, комунальне господарство – найважливіші пріоритети у роботі нового міського голови, а не крадіжки та пошук вірних слуг для цієї мети, і не популістська передвиборча програма, яка ніколи ще не виконувалась ніким, навіть на 20%. Не криком і зомбуванням в ЗМІ, що живемо в Європі, до котрої нам, як до Берліна навприсядки, а справжніми справами зі створенням робочих місць для безробітної молоді. Відродити Дитячо-Юнацький центр… Та ще сотні і тисячі питань, котрі можна, і потрібно, вирішити за таку довгу, 4-х чи 5-ти річну каденцію міського голови. Та це ж ціла вічність! Коли цілоденно працюєш, а не думаєш, як вкрасти з допомогою гайдуків, комунальне майно. Не просто, все це зробити, отримавши у спадок від попередньої влади, ось таку, напівзруйновану «Europu”… Проте, цілком можливо, як не лінуватись, і не красти. Набридло слухати кретинів, мовляв, а що ви зробили, націоналісти, за двадцять років? Не були ми у владі, ані однісінького дня! Не допускали нас туди, як не комуністи, то олігархи. Спробуйте, хоч раз обрати, а тоді говоріть. То може довести, що націоналіста не купиш за, хоч всі гроші світу?  Закордонні відрядження, коштом громади, ордени, звання та славу.

         Кажуть, що міський голова хоче отримати групу інвалідності. Для цього, як відомо, потрібно відлікуватись на стаціонарі не менше, аніж 120 днів. Все може бути. І  міський голова теж, запросто, може стати калікою. По загальному захворюванню. Але, якщо майбутня група непрацездатності, якимось чином, буде пов»язана з головуванням, а не скажімо, з роботою в очисному вибої, де зароблялися дві «Шахтарські слави»,  кайлом і лопатою махаючи, то виникає дуже багато запитань… Якщо так, то міськрадівська інвалідна команда травмованих на, гм, виробництві, збільшиться, ще на одну особу.

Може і я матиму честь… А чому б і ні? Інвалід виробництва ІІ гр., маю безліч свідків ДТП, коли УКК і ТМівський ГАЗон, валявся на міжнародній трасі Ковель-Львів, догори колесами, а трьохтонний силовий ТМ-1000 на узбіччі. Це і водій, що дивом залишився живим, як і я, підтвердити може. Потім, міська лікарня, обласна… Київський науково-дослідний інститут ім.Рамоданова, де лікувався три роки підряд. Безліч обстежень в іншому столичному інституті. Втрата працездатності ні в кого сумнівів не викликала, в т.ч. професорів та докторів медицинських наук. Маю задокументовані підтвердження, фото, акт про нещасний випадок, сумнівів ні в кого не виникало. Окрім, як у деяких нововолинських чиновників від медицини, не так і давно… Як переслідування за політичні переконання та іншодумство, схоже. Якщо в міськраді, успішно виконуючи обов»язки, працюють інваліди, то чому там не може з»явитися ще один – міський голова?

25.07. 2010 р.                      

Анатолій Бідзюра

м. Нововолинськ