Міському голові В.Сапожнікову на всеміській дошці Пошани, де він вітає гостей і мешканців нашого депресивного містечка. Відрізану під час святкування Нового року у громадському місці – біля ялинки у Парку культури та відпочинку, якоюсь свинотою, чи то неотесаною, чи то п’яною в дупель і вкинутої у одне із «очок» громадської, прошу пардону, тоалети. Вона, (свинота), заливши сліпи горілою із радості стрітення Дєда Moorossa та вчадівши від гострої смоляної аромати свіжозрубаної ялини, вочевидь не відала, хто перед нею і не віддала честі генерал-майорським еполетам та козацькому бунчуку. А відеокамери зовнішнього спостереження на міськраді так I не допомогли віднайти зловмисників…

Вперше це сталося у вересні 2011-го. «Хірургів», зненацька, у результаті військової операції захопив спецназ і довго тримав на холодному асфальті, вночі, під прицілами, копаючи ногами і обкладаючи «єго матерью». Напису на стіні стадіону, у темряві, не помітили. Чи зробили вигляд. (див. фото)

Я стільки разів просив ВБС відмінити прийнятий із його ж таки подачі, міськими депутатами, «місцевий закон» - «Про святкування релігійних та «совкових» празників у громадських місцях Нововолинська» № 16\14 від 03.05. 2012 р.  Як до стіни у прокуратурі, часів О.Сліпчука. (хай йому там, у Турійську, риг…, перепрошую, гикнеться легесенько) Ось так, колись, заливши оковитою моргала, дехто із виборців не втрапить зрозуміти, що перед ним «вічний» мер міста, що претендує на мертве, як відоме море у Ісраеелі. Або, як «довічні» внески у АМУ – Асоціацію Міст України, де мер заступникує, кажуть. Або, як «вічне» Реєстрове Козацтво під проводом «вічного» Гетьмана, який живе у Донецьку,  на колишніх землях Війська Запорожського, відібраних ще імператрицею Катериною ІІ. І який ні бельмеса не втрапить розмовляти українською без страшенного акценту і русизмів. Як і наш. Ну, то вітаю, із ювілеєм – 15 річницею головування! Грошей не бажаю, ну, скільки можна?  Здоров’я і кохання – купите, якщо пощастить. Рідну землю – віднайдете у тропіках. «Где счета – там и родина».