З ДНЬОМ ПАБЄДИ, ПАНЕ РАТУШНИЙ!

                                                        (гумореска)

                   Я, Юзьо Обсерватор з Коломиї, гулєючи по бульвару завважив на біллбордах штери великі партрети нашого пана Ратушного, награжденного орденами за минувшу войну. Ну, думаю, людє воно заслужене: кайлом вугіль в копальні довбало, отримавши за те дві «Шахтарські слави», церковні ордени від отцє Павла має, пагони козацького генарала теж.

А ще орден св. Миколая «за примноженніє добра на Землі» з діамантіками в чорному і синему зьолоті,  Ярослава Мудрого 5 ст., статуєток з крильми і без, за стерильну чистоту улиць – купу накуплєли, за «людину року» з приватниками сторговувались разів зо двайцєть, на церковних звонах своє добре ім»є карбуют, прохвесор себіекономічних наук, двічі чи тричі почесний дохторик двох університетів в Кийові і Тернополі. Паж Єї Високости королеви Англії Лизавети ХХХІХ, кавалер перефарбованих в помаранч чоботів – 2005, лицер ордену Здохлого Пса,  Водяник Гнилого озера, Генеральний цензорик і Узурпатець вляди в Нововолинську, Пастор церкви віри сектантської і протчая, і протчая…

Ну, думаю, это вони груддю на амбразуру з Матросовим, чи в піке, з Гастеллом, на кольону панцерників ворожих, кидалис в 41-му, то і награжденними високими орденами од отцє всіх часів і народів були в прошедші роки. А же так, то видно і «За отвагу» мают. І знацця й гиньшими мендалями, ну там «За взятіє Берліна» чи «За освобождєніє Ліхтенштейна», яко пес на виставці, обвішані до пупа. «Голодували люто в осажденному Лєнінграді, по них германські снайпери стріляли та «тигри» гусеницями по гєройському тілу їздили. В морі топилис, в танку горіли, на Рейхстаг з прапором Побєди дерлис, під кулями розривними і фаустпатронами…» - заплакав з жалю. Треба буде їм за те все, за житуху квітучу нашу, що ниньки маємо в місті шахтьорському, фронтового віночка сплести і на шахту дру… тьху ти, до Ратуші притарабанити. «Дєкую!»- сказати. На коліно припасти і руцю, що без здригу з «дегтяра» в супостатата стрілєла, поцьомкати…

А тутка, другодні зранку, заманулося мені знову до біллбордів прийти і до  мужньої хвізіономії пана Ратушного притулитися, за ту побєду великую, ним для мене подарованую. Йой, леле! Ані пана Ратушного, ані ордена ВВВ, вже там не було. Ну, думаю - репресували! Одні клапті. Здогадався – до Сибіру повезли. За оренду землі, ще до Жовтневої революції, в Єлисаветградській губернії. Куркуляк замаскований! Кляте ЧК.   Бо хоч і казав, що під бандерівське знамено не стане, проте, над Ратушею воно було, то знацця  стояв, присягу КГБівську порушивши. А вони пощади не знают, навіть до фронтовиків:  «Бандьора? К стєнкє, ізмєннік!»

Ех, треба буде торбу сухарів та дрібку соли, євройському фронтовику і стахановцю, на Соловки прислати. Такий  мужик був! Перед виборами на кожному стовпі теліпався. (див. партрети) І грошів мав – прірву. Топірка одберут.

                                                        Юзьо Обсерватор з Коломиї,