Підходячи із О. Топорівським до заступників нововолинського міського голови перед початком місцевого «Євромайдану», щоб запитати де В.Сапожніков, я наперед знав їхню відповідь. Але, що вони здатні на відверте хамство у присутності багатьох людей та журналістів, котрі відзнімали це дійство на камеру - такого не сподівався. Без сумніву, про «зіркову хворобу» та кар’єрні амбіції стосовно мерської посади А.Сторонського, знає пів-міста. Проте, із першим заступником В.Рожелюком, до цього часу, напружених стосунків у мене не було. Ну, звичайно ж, журналістські посвідчення часописів та інтернетвидань, як він висловився, були мною «намальовані». Вночі. При місяці. Стосовно Андрія Мироновича, то я дбайливо зберігаю підписаний ним документ із погрозами на гербовому бланку міськвиконкому, за його підписом. Та й мій диплом електромеханіка вочевидь, означає певні обмеження та огріхи у розумовому розвитку «голодранця», як зволили одного разу висловитися…  Що посеред певних бидлоелітних кіл вважається ознакою холопства та чорної кості. І котрі за наявності безлічі зелених папірців у гаманцях, фізично відчувають нуртування своєї голубої крові у власних жилах. Тому, запам’ятати назву офшорного острова Кіпр чи Вірджінських островів, для мене безрідного і тупого, було майже непосильним завданням.  Проте, справився. Можливо, я й не здатен до управління багатьма аптеками і не володію мистецвом перебивання дат виготовлення на упаковках із протермінованими медикаментами у «чорних хатах». І ані бельмеса не розумію, у збуті фальсифікату. Чи не знаю технологій при розливі самопальної горілки у підвалах. Проте, й не комплексував ніколи, стосовно цієї та інших гидот.  Для мене, їхній високий шеф ніколи не був «священною коровою» і справжню ціну я йому добре знаю. Особливо, після перерахунку… освітлювальних стовпів, у 1998-му у Нововолинську та сел. Жовтневе. Ох, і легендарна ж була історія! Можливо, я колись спробую викласти її у фейлетоні, або у віршованій гуморесці. Чи в окремому оповіданні, дотримуючись хронології. При умові прильоту Пегаса…

Яка Європа?! Та вони давно у ній! І зовсім не так, як ми – гастарбайтерами, човниковими торгівцями, повіями чи перевізниками вживаної побутової техніки…  Ніхто із них не одягається і не взувається у речі померлих, привезених зі смітників Європи. І котрі у нас, в Україні, маскуються нейтральним словом «гуманітарка». Як і не вживає у їжу другосортних, напівсинтетичних продуктів харчування нашпигованих хімічними барвниками, підсилювачами смаку та запаху, «ідентичних натуральним». Не горбиться на городах, щоби виростити картоплину собі та дітям. Не мерзне на базарі біля контейнера, хапаючи людей за поли: «Купіть…» Не б’є поклонів у владних чиновницьких кабінетах, стискаючи у спітнілій долоні останні, важкою працею зароблені гроші, для дачі хабаря. Їм вигідно, щоби ми якнайдовше залишалися середньовічними «казлами» не здатними до самостійного мислення, убогими та покірними у своєму рабському виживанні. Ось проти цього, сім сотень простих людей і вийшли на центральний майдан.  ...А яке ж просте було запитання! І як відразу ж скривились наші наймити, очевидно, зовсім не сподіваючись такого розвитку подій. Потім, насилу добившись слова  у  «господарів життя», голова МО «Конгрес Українських Націоналістів» Василь Ковальчук, у мікрофон, руба поставив питання про недовіру міському голові. Лунало «ганьба!» (дивіться відео)   Люди на майдані казали, що міський голова на полюванні. Навіть, називали місце. Але пани заступники повідомили, що він у відрядженні. Збрехали? Цікаво й самому. Сподіваюсь, через тиждень буду мати відповідь. А якщо буде відписка, то правди дошукуватиметься прокурор. Реєструючи мій «Інформаційний запит» у загальному відділі міськради сказали, що міський голова о 8 годині ранку, в понеділок, був на роботі.  І його секретар, у приймальні, підтвердила це. Ну дуже вже короткотермінове відрядження на вихідні дні!  На моє запитання,  а чи є на робочому місці голова нині, відповіла що ні нема, а де – не знає, можливо на обіді, бо селекторна нарада дуже затяглась… «А може  він у відрядженні, дзіків  стріляє?» – подумалось… Ось така Європа. Така ж, як і наш громадський контроль за діями своїх слуг і наймитів, котрим ми справно платимо немалі зарплати. І котрі мають, завдяки цьому, цілком європейське життя у своїх орендованих європейських помешканнях. На відміну від нас.  Почекаю до наступного вівторка. А потім, вам  все розповім.

25.11.2013 року