Головна » 2020 » Січень » 5 » Михайло Базалицький. Некролог.
21:26 Михайло Базалицький. Некролог. |
| ПАМ'ЯТАЙМО
5 листопада після довготриалої хвороби перестало битися серце Михайла Базалицького, непоказного патріота,
активного учасника незалежницьких процесів у 89-90 рр., першопіднімача синьо-жовтого прапора у квітні 1989 р.
у нашому місті (ще до створення у липні 1989 р. першого осередку РУХу (НРУ) на "Оснастці"), над трубою
котельні, де він працював начальником. Разом з електрослюсарем Миколою Сорокою робили це тричі- спочатку
підняли біле полотнище для інтриги,потім саморобний синьо-довтий прапор, який зняв місцевий КДБ, потім підняли
другий синьо-жовтий прапор, який висів, вивітрюючись і вивітрюючись, поки не став державним у січні 1992 р.
З січня по березень у 1990 р. його квартира стає однією із 3-х таємних від посягань КДБ, де розроблялись плани
по обранню Федора Свідерського депутатом до Верховної Ради УРСР.
У 1990 р. у новообраній міській раді рухівська група (слово фракція тоді ще не вживалось) виносить 28.08.90 р. на обговорення
питння про використання національної символі. Для цього потрібно було освячений синьо-жовтий прапор підняти над
міською радою. Але в місті не було церков, а священники з найближчих сіл відмовлялись це робити. М. Базалицький
разом з іншими рухівцями взяв участь у пошуках такого священника на Галичині.
На велелюдному святі "Наш родовід" (сценарій якого писала Глина Ус) 16 вересня 1990 р. рухівці і депутати-рухівці
підняли над міською радою синьо-жовтий прапор поруч із тогочасним державним радянським прапором.
Синьо-жовтий прапор освятив отець Михайло з Червонограда.
перед підняттям синьо-жовтого прапора М. Базалицький прочитав вірш П. осадчого:
Витікає кров із прапорів
витікає наша кров з червоних прапорів
і стають вони синіми, як наше тіло
Коли його катували в ОГПУ, в НКВД, ВКГБ
Витікає кров із прапорів
Витікає наша кров із червоних прапорів
І стають вни жовтими як наші обличчя
Коли нас кидали в чорні ями ГУЛАГів, Биківні, Демянового Лазу
Витікає наша кров із червоних прапорів
І стають вони синьо-жовтими
Кольори страждань і смерті переборюють море крові,
І стають вони кольорами надії і воскресіння
Память про М. Базалицького як про справжнього українця буде жити в серцях першорухівців, яких лишилося 7 чоловік.
А ще в "Нововолинськтеплокомуненерго" його паямтають як досвідченого інженера-теплотехніка.
Зосим Колбун.
У газеті "НМ" від 28.11.1919 за підписом Мирона Сторонського, Володимира Мигаса, Зосима Колбуна було опубліковано
"звернення" до нововолинців про перерахування коштів на лікування М. Базалицького.
У звязку з його смертю просимо продовжувати перераховувати кошти на лікування його дружини Зофії і на спрорудження
йому памятника на кладовищі у смт Благодатному.
Рахунок: картка ПриватБанку 5168 7573 6782 16 85.
отримувач - Євгенія Степанівна Базалицька.
Список жертводавців буде оприлюднено.
|
|
Переглядів: 207 |
Додав: Анатоль
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
Меню сайту
Слухаємо
Опитування
|
