Головна » 2014 » Червень » 22 » ЧЕРЕПОВИЩЕ КНЯЖОГО ГОРОДИЩА
16:23 ЧЕРЕПОВИЩЕ КНЯЖОГО ГОРОДИЩА |
| Перед 22-м червня, у Західній Україні щороку, глибочінь земна починає виштовхувати із себе рештки невинно убієнних загонами НКВД СССР в 1941 році. Виходять на поверхню проламані черепи, хребці, кості пальців і гомілок, в німому крикові навіки зведені судомою щелепи… З дірками в головах, із скрученими колючим дротом кистями, колись покритих плоттю рук. До сонця і світла, до теплого вітру після багатьох десятиліть перебування під землею прагнуть нещасні, щоби знову пірнути в неї - в прах із котрого вони вийшли і куди підемо ми всі.
В цьому році вперше це сталося під Тисменицею на Івано-Франківщині, вдруге – у Биківні під Києвом, втретє – у нас, у Володимирі-Волинському на Волині. «Бозюню коханий! – сказав я сам до себе, беручи до рук гладенький людський череп із рваним отвором у скроні. За що це тебе так? За що тут вас так, всіх?!!»
За древніми земляними валами княжого городища, насипаними нашими предками більше 1000 років тому у Володимирі-Волинському, у його південно-західніій частині, археологи наштовхнулися на масові поховання закатованих людей. Було розкопано не більше 15 м. кв. могили, а кінця і краю кістякам людським не було. Вони лежать штабелями, один на одному, і скільки їх там внизу у холодних ямах, не відає поки ніхто. Як і не знає площі могил замордованих. Я вже писав про це, але ніколи не думав, що решток людських виявиться так багато. (див. мій персональний сайт в Інтернеті «Красти не можна», READ. UCOZ. UA - публікація “Героям слава!»)
Неглибоко, приблизно, метр грунту над мучениками - могила переповнена. В ній багато особистих речей загиблих – ґудзики, скляні пляшечки з парфумами, монети, номерний жетон польського поліцая… А ще кулі від пістолета ТТ, стріляні гільзи від гвинтівки «Нагана-Мосіна» (трьохлінійки) та іншої зброї. В щелепах черепа, якого я тримав у руках, зблиснули коронки з жовтого металу… Розкопки тільки почали. Після страшної знахідки закінчились кошти і роботи призупинили. Оголені рештки накрили цератою і прикопали знову. (див. фото)
Хто-зна чому закінчились гроші на це, після року розкопок і чому на територію наказано нікого не пускати…
Мені пощастило. В цей день у Володимир приїхала польська урядова делегація з Варшави і євреї із Тель-Авіва.. Я й долучився до них. Охоронцям, при поляках, було соромно мене проганяти. Вдалось зробити низку знімків панорами розкопок і решток нещасних.
Метрах в 150-ти від могили знаходиться колишня тюрма НКВД, за часів Польщі її приміщення теж використовувалось як «вьєнзьєнє» для кримінальних злочинців та членів КПЗу. Після війни тут був протитуберкульозний диспансер. Нині в частково відремонтованому будинку хотіли влаштувати музей, і знову справу загальмували через відсутність фінансування. Отака наша доля в умовно вільній Україні, яка фактично знаходиться під повним контролем Росії…
Місцеві мешканці, предки котрих пропали безвісти перед війною – тут часті гості.
Вони і розповіли мені, що все городище є суцільним цвинтарем. Показали місце під липою, де знаходиться, імовірно, ще одне масове поховання закатованих людей – поляків і українців, євреїв та циган, інтелігентів і селян - «врагов народа». Куркулів, патріотів із українських та польських спілок, одним словом.
Люди, котрі розповідали про це, просили не мовчати. Що і роблю. Робив і робити буду. Як завжди. Бо гріх перед Богом матиму великий.
У напівзруйнованому будиночку тюремної кухні зберігаються у поліетиленових сміттєвих мішках рештки жертв сталінського режиму, пронумеровані і розсортовані для відправки у Луцьк, на експертизу. Всього розкопали невинно убієнних – 86. Видається, що їхня кількість буде обчислюватись тисячами. Жіночі та дитячі черепи від чоловічих, відрізнити легко – за розмірами. І від усіх них віє кригою, а ще - майже фізичним болем і розпачем.
Я запрошую нововолинських, і не тільки, комуністів та регіоналів із їхніми міськими секретарями на чолі, відвідати княже городище у Володимирі-Волинському де без перебільшення, лежать тисячі і тисячі невинно закатованих чоловіків, жінок, дітей – українців, поляків та людей інших національностей, вбитих тільки за те, що вони думали не так і хотіли добра людям. І яких, без їхньої на те волі, хотіли «жєлєзной рукой загнать у свєтлоє коммуністічєскоє будущєє».
Хочу, щоб ви прийшли туди з червоними з серпом і молотом, прапорами, як у «день великої перемоги», і на траурному мітингу відмежувалися від звірств ЧК-ГПУ-НКВД-МГБ-КГБ. Та привселюдно, із своїм партійним наставником, «старим-молодим багатодітним татом», пообіцяли з цього моменту розпочати діяльність КПУ з чистого листка. Заспівали «Інтернаціонал» та поклялись на «Капіталі» К. Маркса стати на державницькі проукраїнські позиції. Обіцяю з пенсії оплатити подорож в обидва кінці.
Люди кажуть, що і в Нововолинську є подібні масові поховання жертв Управління 4-ї Будятичівської прикордонної комендатури та застави (бойового резерву) 90 – го Володимир-Волинського прикордонного загону ПВ НКВД, що дислокувався на території приміського села Будятичі 11 років підряд - з серпня 1944 по липень 1955 років. Де тепер Вище професійне училище. Називають і місце захоронень нещасних – район колишньої шахти № 8 НВ, поблизу болота, через яке проходить автомагістраль Ковель-Львів. Чим займалась вищеназвана застава? Відповідь знаходимо у листі із Центрального прикордонного архіву Федеральної Служби Безпеки Російської Федерації від 25 травня 2010 р. № 21/59/1426: «В указанные периоды военнослужащие 4-й и 3-й пограничних комендатур в составе 90-го пограничного полка принимали участие в боевых операциях по ликвидации националистического подполья УПА на территории Волынской обл. и приграничних районах.» Далі говориться про «ликвидацию бандгрупп» з посиланнями на номери архівних документів. Підпис – нач. архіву А.Клімов. Це були «перевертні», що діяли у формі вояків УПА у навколишніх селах вночі - із 23-год. до 4:00 ранку. Гвалтуючи жінок, підпалюючи будинки селян, вбиваючи і грабуючи мирне населення і звинувачуючи потім у скоєному, повстанців.
Прошу міського голову В.Б. Сапожнікова виділити кошти на проведення пошукових робіт для виявлення масових поховань більшовицького режиму на територіях, що входять у межі міста Нововолинська, георадаром.
09.06. 2011 р. Анатоль Бідзюра, журналіст газети «Нововолинськ» і КТ «Львівська жінка». Нововолинськ, Волинь
|
|
Переглядів: 453 |
Додав: Анатоль
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
Меню сайту
Слухаємо
Опитування
|
