Головна » 2014 » Квітень » 6 » ОБЛІГАЦІЇ ДЛЯ ПЕРШАЧКІВ (майже кримінальна історія)
16:39 ОБЛІГАЦІЇ ДЛЯ ПЕРШАЧКІВ (майже кримінальна історія) |
| Підсліпувато мружачись і накульгуючи на ліву ногу, я тихцем прослизнув мимо сонного охоронця у школі № 2. Криво посміхаючись, і тамуючи подих таємно прокрався сходами на третій поверх, як і колись. Зловтішно гикнувши роззирнувся, начепивши окуляри. Було тихо. Ніхто не гукав і внизу не верещав, мене шукаючи. Під тоталітарним стендом, де «визволителі» форсують Західний Буг, щоби звільнити нас, кровожерливих западенців, від хліба і сала гірко ридав першокласник завиваючи та схлипуючи. Тінню метнувся до малого і спитав пошепки: «Чого рюмсаєш, малявко?» Хоча, й так точно знав від чого саме. – «Д-д-діду, я заплатив за облігацію, аж 4 гривні і нічого н-не виграв. Грошів ш-ккода». І воно заплакало іще невтішніше. «Де шахрайська облігація позики, цебто лотерея грабунку українських дітей?» - запитав тихо, проте із залізними нотками в голосі. І зауважив у дитячому кулачку геть розмоклий від сліз блакитний папірець. Розтиснувши пальчики, витяг його із звідтам і поклав обережненько до поліетиленового пакета. Люто споглянувши на окупаційного стенда, подумав, що третину справи успішно здійснено. Залишалось найголовніше. «Слухай, плаксо. Ти мені допоможеш? А за це отримаєш 5 гривень». - запитав манюнього, запухлого від сліз школярика. «А н-не надурите, як клясна керівниця, ниньки?» – запитало молоде дитя.
…Тримаючи в одній руці важезного портфеля першачка, а у другій його руку, ніби я його дідо, що забирає внука з уроків, дрібно кланяючись охоронцю та вчителям, котрі траплялися мені по дорозі, техпрацівницям, що із підозрілим виглядом трохи не принюхувалися до мене, згорбившись у дугу і шкутильгаючи, вийшов у двір. При вигляді 5-ти гривневої купюри у першокласника вмить висохли сльози… Вдома, згадавши свої шпигунсько-розвідницькі навички, набуті в окупаційному війську ГСВГ, пінцетом розрівняв лотерейного квитка, збризнув одеколоном, поклав на 10 хв. під тягар, підсушив трохи над газовим пальником і розгладив розпеченою праскою через лляну шматину. Від чого облігація стала, як нова. Роздивився під лупою із 10-кратним збільшенням. Номера, серії, телефонів та адреси дитячого благодійного фонду не було! «Ага! – злобно і задоволено, подумав собі. Попались, соколики. В черговий раз. Їжа для міської прокуратури. Тамтечки, багато хто хоче зорів на погони». Вочевидь, ліцензії на підприємницьку діяльність Волинський дитячий фонд не має. А податки до державної казни ви сплатили, голубочки сизі? Де підпис директора фонду? А поштова адреса? Банківські рахунки, на які надійшли гроші від реалізації лотерейних квитків першокласникам? Наказ міського нач. Управління освіти, підпис директора школи про згоду на проведення лотерейного розіграшу у ЗОШ № 2 ? А батьківські класні комітети дозвіл на його проведення, давали? Ви що собі дозволяєте, Миколо Павловичу і Алло Анатоліївно? Копії квитків лотереї без виграшу, нажиті шпигунським способом, додаю.
04.04. 2014 року
Розповідь шпигуна записав А.Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», Нововолинськ
|
|
Переглядів: 344 |
Додав: Анатоль
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
Меню сайту
Слухаємо
Опитування
|
